електричний

-а, -е.

1) Прикм. до електрика. || Такий, що пов'язаний з електрикою, властивий їй. || Який дає електрику (у 2 знач.). Електричний генератор. || Яким тече електричний струм.

••

Електри́чне ко́ло — сукупність з'єднаних між собою провідниками джерела струму та споживачів електричної енергії, в яких струм виконує роботу.

Електри́чне по́ле — одна з форм прояву електромагнітного поля; створюється електричними зарядами, а також при зміні в часі магнітного поля.

Електри́чний заря́д — властивість матерії, притаманна певним елементарним частинкам і пов'язана з їх електромагнітною взаємодією.

Електри́чний о́пір — фізична величина, що характеризує протидію провідника чи електричного кола еклектричному струмові.

Електри́чний струм — упорядкований рух електично заряджених частинок у речовині.

2) Який діє за допомогою електрики. || Який утворюється електрикою.

3) Який має органи, що утворюють електричні розряди. Електричний вугор. Електричний скат.